3 января 2019

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі за № 13-41зво18: встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов’язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції. Тому визнання ЕСПЛ порушення права заявника у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження (тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку») не є підставою для перегляду рішення суду

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

Провадження № 13-41зво18

ВеликаПалата Верховного Суду в складі:

головуючого Князєва В.С.,

судді-доповідача Британчука В.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула заяву ОСОБА_3 про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом,

за участю секретаря судового засідання Холявчука А.А.,

учасників судового провадження:

заявниці ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника Мацепури В.С. (в режимі відео конференції),

прокурора Генеральної прокуратури України Курапова М.В.,

ВСТАНОВИЛА:

Історія провадження у кримінальній справі

1. 28 листопада 2012 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012150050000124.

2. 09 грудня 2013 року прокурором прокуратури Галицького району м. Львова затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні                                   № 12012150050000124 щодо ОСОБА_3, якій повідомлено про підозру                     у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі — КК).

3. 15 жовтня 2013 року ухвалою Галицького районного суду м Львова щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

4. 10 грудня 2013 року у відповідності до ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 направлено до Галицького районного суду м. Львова.

5. 12 грудня того ж року ухвалою судді у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12012150050000124 щодо ОСОБА_3 направлено до Апеляційного суду Львівської області для вирішення питання про його направлення до іншого місцевого суду в межах територіальної юрисдикції.

6. 13 грудня 2013 року апеляційний суд матеріали кримінального провадження направив до Шевченківського районного суду м. Львова для розгляду по суті.

7. У той же день Шевченківський районний суд м. Львова у підготовчому судовому засіданні виніс ухвалу про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 до 11 лютого 2014 року. На підставі ч. 3 ст. 183 КПК визначив розмір застави.

8. 06 лютого 2014 року той же суд задовольнив клопотання обвинуваченої    ОСОБА_3 та змінив останній запобіжний захід з тримання під вартою                      на знаходження за місцем проживання в період з 21.00 до 07.00 год., за винятком часу перебування на стаціонарному лікуванні, з покладенням певних обов’язків.

9. На даний час кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 знаходиться                 у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова і по суті ще                      не розглянуто.

Стислий зміст рішення Європейського суду з прав людини

10. Рішенням Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) у справі           «Рашитов та інші проти України» від 08 березня 2018 року (заява № 5014/16), яке набуло статусу остаточного 29 березня 2018 року, констатовано порушення щодо ОСОБА_3 пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження (тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку») та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг на надмірну тривалість кримінального провадження.

11. ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач повинна сплатити ОСОБА_3     4200 євро відшкодування моральної шкоди, а вимоги заявника щодо відшкодування матеріальної шкоди відхилив.

Зміст заяви про перегляд судового рішення

12. ОСОБА_3, звертаючись до Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом, просить скасувати постанови слідчих органів від 14 червня 2006 року, 18 та 20 листопада 2009 року (про порушення стосовно неї кримінальних справ за частинами 2, 3, 4 ст. 190 КК)  та закрити кримінальне провадження № 12012150050000124 від 28 листопада 2012 року.

Підстави розгляду заяви ОСОБА_3 Великою Палатою Верховного Суду

13. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 459, ч. 3 ст. 463 КПК встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом є виключною обставиною і заява про перегляд судового рішення за такими обставинами розглядається Великою Палатою Верховного Суду.

Мотивування та висновки Великої Палати Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді, пояснення заявниці та її захисника, які просили заяву задовольнити, думку прокурора, котрий заперечував проти задоволення заяви, вивчивши наявні матеріали кримінальної справи та перевіривши наведені    в заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

15. Україна взяла на себе зобов’язання гарантувати кожному, хто перебуває під             її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (ст. 1 Конвенції).

16. Це відбувається шляхом урахування норм Конвенції та практики ЄСПЛ                       в національному праві з огляду на ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року  № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду   з прав людини» (далі — Закон № 3477-IV), згідно з якою суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

17. Крім того, відповідно до ст. 2 Закону № 3477-IV та ст. 46 Конвенції Україна зобов’язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вона      є стороною.

18. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом, іншими нормативно-правовими актами.

19. Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 3477-IV виконання рішення суду передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;

б) вжиття заходів загального характеру.

20. Положення гл. 3 Закону № 3477-IV передбачають, що констатоване ЄСПЛ порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошової компенсації, вжиття індивідуальних та/або загальних заходів.

21. Згідно зі ст. 10 цього Закону з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції та протоколів до неї;

б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі;     б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

22. Згідно зі ст. 41 Конвенції, якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

23. Ці положення узгоджуються з Рекомендацією № R (2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» від 19 січня 2000 року, прийнятою на 694-му засіданні заступників міністрів, згідно з якою повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосовувати, особливо:

— коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, — наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

— коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

24. Як зазначено раніше, у заяві про перегляд висловлено прохання про забезпечення ОСОБА_3 на підставі рішення ЄСПЛ такого заходу індивідуального характеру, як скасування постанов слідчих органів від 14 червня 2006 року, 18 та 20 листопада 2009 року (про порушення стосовно заявниці кримінальних справ    за частинами 2, 3, 4 ст. 190 КК) та закриття кримінального провадження                  № 12012150050000124 від 28 листопада 2012 року.

25. Разом з тим, рішення ЄСПЛ не містить висновку про те, що встановлені стосовно ОСОБА_3 порушення Конвенції були спричинені рішенням судів, існування яких і надалі зумовлює шкідливі наслідки, яких не можна усунути (виправити) іншим способом, аніж їх скасуванням. Не посилається на це у своїй заяві і ОСОБА_3

26. ЄСПЛ у своєму рішенні встановив лише, що тривалість кримінального провадження була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку»,                 а ефективний засіб юридичного захисту від цього був відсутній у національному законодавстві.

27. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 ЄСПЛ вирішив надати                          їй справедливу сатисфакцію у вигляді присудження 4200 євро компенсації моральної шкоди.

28. Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при розгляді заяви ОСОБА_3,    а саме оцінка та аналіз наведених нею фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв’язку із цим грошова компенсація, дають підстави вважати, що стосовно заявниці були допущені такі порушення Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди; аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень; вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.

29. З урахуванням наведеного та з огляду на зазначені норми міжнародного                    і національного законодавства, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов’язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки                   це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

30. Стосовно ОСОБА_3 таке повне відновлення, зокрема шляхом скасування судових рішень (порушень Конвенції при ухваленні судових рішень щодо заявниці ЄСПЛ не констатовано), неможливе.

31. ОСОБА_3 не зазнає негативних наслідків порушень її прав за Конвенцією внаслідок судових рішень.

32. Враховуючи, що з рішення ЄСПЛ не вбачається підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_3, її заяву має бути залишено без задоволення.

33. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 459, 467 та пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України «Про внесення змін         до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Далі — Закон № 2147-VIII), параграфом 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону № 2147-VIII, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                              В.С. Князєв

Суддя — доповідач                                                                                   В.В. Британчук

Судді:

Н.О. Антонюк В.Ю. Уркевич

Н.П. Лященко С.В. Бакуліна

О.Б. Прокопенко Л.М. Лобойко

Л.І. Рогач Д.А. Гудима

І.В. Саприкіна О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.Р. Кібенко

О.Г.Яновська



Copyright 2020. All rights reserved.

Опубликовано 03.01.2019 Админ в категории "2018 рік

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *