10 октября 2018

Постанова Верховного Суду України від 09.02.2016 року у справі № 805/3578/13-а: Застосування загальних та спеціальних законів при оподаткуванні

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2016 року                                                                                            м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О.,  при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі — ГУ ДФС) — Павловича Д.М., —

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області, Державної податкової служби України у Донецькій області (правонаступником якої є ГУ ДФС), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, треті особи — Донецька міська рада, Ворошиловська районна у м. Донецьку рада, про стягнення незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при виході у відставку,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути незаконно утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 27 604 грн 80 коп. з вихідної допомоги при виході у відставку.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_9 зазначив, що утримання суми податку з доходу фізичних осіб з вихідної допомоги є неправомірним, таким, що суперечить положенням Конституції України , Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі — Закон № 2862-ХІІ), Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі — Закон № 889-IV), таким, що порушує його права та законні інтереси.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 12 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2015 року, позов задовольнив.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що  оскільки вихідна допомога судді, який пішов у відставку, має разовий характер і відноситься до державної матеріальної допомоги, утримання з позивача прибуткового податку є неправомірним і суперечить положенням законодавства.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ГУ ДФС звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення — про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року (справа № К/9991/28168/12), в якій суд касаційної інстанції, вирішуючи питання, зокрема, щодо оподаткування грошової допомоги, виплачуваної прокурорам і слідчим прокуратури в разі їх виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності, дійшов висновку про те, що ця допомога підлягає оподаткуванню згідно з положеннями Закону № 889-IV, оскільки вони є пріоритетними по відношенню до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2766-VI «Про звільнення суддів» та наказу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2010 року № 44-к «Про звільнення ОСОБА_9.» суддю Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_9 звільнено із займаної посади у зв’язку з поданням заяви про відставку.

При виході у відставку ОСОБА_9 було нараховано вихідну допомогу в розмірі 184 032 грн. Вихідна допомога виплачена в грудні 2010 року у сумі 156  427 грн 20 коп., з якої утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 27 604 грн 80 коп.

На час ухвалення Постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2766-VI «Про звільнення суддів», якою ОСОБА_9 було звільнено з посади судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області, діяла стаття 43 Закону № 2862-ХІІ.

Ця норма згідно із підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»

була чинною до 1 січня 2011 року.

Правило частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, за яким було передбачено виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку, було встановлено Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів».

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. До винятків зі складу зазначеного оподатковуваного доходу, встановлених пунктом 4.3 зазначеної статті цього Закону, суми отриманої суддею вихідної допомоги на підставі частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ не включалися.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону  № 889-IV прийняті пізніше порівняно з положеннями частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, і за загальним правилом дії норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування вихідної допомоги, виплаченої позивачу у зв’язку з його виходом у відставку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону № 889-IV передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин порівняно з частиною третьою статті 43 Закону № 2862-ХІІ, оскільки на час їх виникнення саме Законом № 889-IV визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб, в тому числі і суддів.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 3 липня 2012 року (№ 21-162а12), 8 жовтня 2013 року (№ 21-311а13), 19 січня 2016 року (№ 21-5300а15).

Оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних відносин, усі постановлені у справі рішення у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України нового судового рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2015 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий  О.Б. Прокопенко Судді:   О.Ф. Волков В.Л. Маринченко              М.І. Гриців             П.В. Панталієнко                                               О.В. Кривенда                            О.О. Терлецький



Copyright 2020. All rights reserved.

Опубликовано 10.10.2018 Админ в категории "2016 рік

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *