28 октября 2018

Постанова Верховного Суду України від 16.03.2016 року № 601/1075/14-а: Орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 березня 2016 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                  Кривенди О.В.,

суддів:                                  Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л.,

Терлецького О.О.,  —

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області (далі — управління ПФУ, ПФУ відповідно) про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови у поновленні виплати пенсії позивачу та зобов’язати провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії позивачу починаючи з 7 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV).

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до управління ПФУ з письмовою заявою про поновлення раніше призначеної ОСОБА_5 пенсії, однак 10 квітня 2014 року отримав лист, яким йому було відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв’язку з відсутністю для цього підстав, оскільки до управління ПФУ не надано довідку про фактичне місце проживання позивача та документів, які підтверджують, що особа не працює.

Суди встановили, що ОСОБА_5 є громадянином України, якому з

12 вересня 2000 року була призначена пенсія за віком довічно.

У зв’язку з тим, що позивач виїхав на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки, йому було припинено виплату пенсії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058- IV.

21 березня 2014 року представник позивача звернувся до управління ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії позивачеві.

Однак листом від 4 квітня 2014 року № 19/Ю-11 управління ПФУ відмовило у відновленні виплати пенсії ОСОБА_5 у зв’язку з відсутністю підстав для поновлення виплати пенсії, оскільки до управління ПФУ не надано довідку про фактичне місце проживання позивача та, зокрема, документів, які підтверджують, що особа не працює.

Кременецький районний суд Тернопільської області постановою від 21 серпня 2014 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 квітня      2015 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове: позовні вимоги в частині визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії з виплати пенсії за період по 16 листопада 2013 року включно залишив без розгляду у зв’язку з пропуском шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду. Позов в решті позовних вимог задовольнив частково: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови у поновленні виплати пенсії позивачу, зобов’язав відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_5 з 17 листопада 2013 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС).

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, представник позивача ОСОБА_7 зазначає, що оскаржувана ним ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Просить рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права і в постановах від 6 жовтня 2015 року (справи №№ 21-2419а15, 21-2427а15) зазначив таке.

З дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Водночас у постановах від 8 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15) Верховний Суд України, переглядаючи рішення суду касаційної інстанції у справах зазначеної категорії за заявами, в яких, крім іншого, йшлося про усунення розбіжностей у застосуванні законодавства, що регламентує строки звернення до адміністративного суду, вказав на те, що ці спори мають вирішуватися з урахуванням вимог статей 99 та 100 КАС.

Проте у справі, що розглядається, суди залишили поза увагою зазначені положення закону, обставини пропуску звернення до адміністративного суду для застосування передбачених статтею 100 КАС наслідків пропуску цього строку не встановили.

За таких обставин усі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити законне й обгрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву представника ОСОБА_5 — ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2015 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                    О.В. Кривенда

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький  



Copyright 2020. All rights reserved.

Опубликовано 28.10.2018 Админ в категории "2016 рік

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *