1 октября 2018

Припинення поруки: судова практика

Цивільний кодекс містить ряд загальних і спеціальних підстав для припинення договору поруки.

Відповідно до судової практики та правових висновків Верховного Суду України порука припиняється:

— з припиненням забезпеченого нею зобов’язання;

— якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

— у разі переведення боргу на іншу особу (наприклад, при спадкуванні боргів), якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Найгарячіші суперечки викликають наступні положення:

1. Порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальними даними збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі:

1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо;

2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами;

3) установлення (збільшення розміру) неустойки;

4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення;

5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо

Джерело: Постанова Верховного Суду по справі № 640/15305/15-ц від 21.03.2018 р., постанови Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі за № 6-1539цс17, від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15 , від 23.12.2014 № 3-196гс14 , від 20.02.2013 № 6-172цс12 , від 21.05.2012 № 6-18цс11 , від 10.10.2012 № 6-112цс12 .

Слід одразу звернути увагу, що не всі зміни які вносяться до договору можуть автоматично збільшувати розмір відповідальності поручителя.

Таким чином, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Джерело:  Постанови Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-3176цс15 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15 .

2. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Як правило, такий термін в договорі поруки, стороною якого виступає банк не встановлюється. В такому випадку, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

та 3. Якщо термін основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Тут слід звернути увагу на показову та узагальнюючу  постанову Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14,  згідно до якої суд зробив правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки:

  • протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України);
  • протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України);
  • протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Джерело: Постанова  Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 2-1283/11 від 21.03.2018 р. та постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року в справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1451цс16. 

Так само досить довго не було єдиної думки, чи може поручитель звертатися до суду з позовом щодо визнання договору поруки припиненим.

Однак, виходячи із загальних принципів цивільного законодавства і судочинства, враховуючи право людини на захист в суді порушених або невизнаних прав, виходячи з рівності процесуальних прав і обов’язків сторін, підлягають захисту судом вимоги поручителя про визнання договору поруки (поруки) припиненим. Дивіться, наприклад, правову позицію судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-147цс12).

Можливість пред’явлення позову про визнання договору поруки припиненим, передбачає і п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Тому, озброївшись договором поруки, вивчивши його зміст, знаючи судову практику і положення Цивільного кодексу України, цілком реально виграти в суді справу і визнати договір поруки (поруки) припиненим. Тим самим звести до нуля всі можливі вимоги банку про погашення заборгованості за кредитним договором.



Copyright 2020. All rights reserved.

Опубликовано 01.10.2018 Админ в категории "Спори з банками

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *