Июль 17 2019

Відстрочення та розстрочення виконання рішення суду. Приклад заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому суди дуже прискіпливо ставляться до заяв боржника (відповідача) про розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду.

Відстрочка виконання рішення суду — це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Розстрочення рішення суду це фактично виконання рішення суду певними частинами за визначений період часу.

При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення суди виходять з міркувань доцільності та об’єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (постанова від 21.02.2019 у справі № 2-54/08).

Згідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження» при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Варто зазначити, що суд у вирішенні цих питань повинен також враховувати те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Тому суд не може вважати підставами для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання обставини, які зумовлені суб’єктивним фактором і неправомірною поведінкою з боку сторін. Наприклад, у випадку несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм законом права, державний виконавець відкладає виконавчі дії відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин інститут відстрочки виконання рішення не застосовується.

Закон визначає дві стадії, коли можливо звернутися до суду з заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду.

Перший варіант. Наприклад, під час розгляду справи, до винесення судом рішення щодо суті спору можна подати заяву про розстрочку чи відстрочку виконання рішення суду. Тоді суд приймаючи рішення повинен бути вирішити і це питання, про що зазначає безпосередньою в рішенні суду (п. 2 ч. 7 ст. 265, ст. 267 ЦПК України).

Другий варіант. Звернутися до суду з заявою  про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду можна ще безпосередньо під час здійснення виконавчого провадження та примусового виконання рішення суду Державною виконавчою службою.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Звертатися з відповідною заявою потрібно до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи — тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).

Максимальний строк розстрочки чи відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Див. — приклад заяви до суду про розстрочку виконання рішення суду



Copyright 2019. All rights reserved.

Опубликовано 17.07.2019 Админ в категории "Виконавче провадження

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *