31 октября 2018

Постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 640/10207/15-ц: Одночасне пред’явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (позову власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володільця) та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосування реституції (позову про захист права від порушень, не пов’язаних з позбавлення володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року                           м. Київ 

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Гуменюка В.І., Берднік І.С., Ємця А.А.,  Жайворонок Т.Є.,Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, третя особа — публічне акціонерне товариство «Регіон-банк», про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та за зустрічним позовом          ОСОБА_9 до ОСОБА_8, публічного акціонерного товариства «Регіон-банк» про визнання недійсним договору іпотеки та договорів про внесення змін до нього, скасування державної реєстрації права власності, поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме  майно, витребування майна із чужого незаконного володіння за заявою публічного акціонерного товариства «Регіон-банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л и :

У червні 2015 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9, третя особа — публічне акціонерне товариство «Регіон-банк» (далі — ПАТ «Регіон-банк»), про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 6 березня 2008 року він придбав у ОСОБА_9 нежитлові приміщення    1-го поверху № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, загальною площею 106,6 кв. м (літ. «А-4»), які знаходяться в будинку АДРЕСА_1, та сплатив 217 тис. грн. Указані нежитлові приміщення належали ОСОБА_9 на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2008 року, яке в подальшому скасовано. Читать далее

31 октября 2018

Постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 року № 405/343/15-ц:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

18 січня  2017 року                                                                                                                                 м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П.,  суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна за заявою ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя.

Позивачка зазначала, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 16 березня 2001 року, який рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2015 року розірваний. Від шлюбу вони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. За період шлюбу сторони придбали майно, згоди щодо поділу якого вони досягти не можуть. Позивачка запропонувала свій варіант поділу майна — предметів домашньої обстановки та вжитку. Крім того позивачка просила виділити їй у власність автомобіль марки ЗАЗ 110308, 2008 року випуску, що також є спільною сумісною власністю сторін, стягнувши з неї компенсацію у розмірі ј його вартості. Читать далее

31 октября 2018

Постанова Верховного Суду України від 24.01.2017 року у справі № 800/386/16: КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб’єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача — Лаптієва А.М., —

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі — ВРУ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною і нечинною постанови ВРУ,

                                                       встановила:

16 липня 2016 року позивач у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС) звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати:

-протиправними дії ВРУ щодо одночасного паралельного ведення двох різних реєстрів для реєстрації поданих законопроектів, зокрема  законопроектів про внесення змін до Конституції України: офіційного реєстру і, «тіньового» реєстру;

-протиправною бездіяльність ВРУ, яка полягає в нереєстрації в офіційному реєстрі поданих законопроектів у момент подання 26 січня 2016 року як невідкладного доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) № 3524 в редакції від 26 січня 2016 року, зареєстрованого в «тіньовому» реєстрі поданих законопроектів під № 1/34 від 26 січня 2016 року; Читать далее

31 октября 2018

Постанова Верховного Суду України у справі № 916/2131/15: Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін. Рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, ухвалено щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв’язані й питання, пов’язані з реєстрацією права власності на будівлю. Позаяк це рішення, як і рішення судів попередніх інстанцій, помилково були розглянуті в порядку адміністративного судочинства

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року                                                                                               м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участю:        секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представників: Генеральної прокуратури України — Баклан Н.Ю.,

третьої особи ОСОБА_6 — ОСОБА_7, —

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі -Міськрада), ОСОБА_8 до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (далі — Реєстраційна служба), державного реєстратора Реєстраційної служби Каменської Олени Андріївни, третя особа — ОСОБА_6, про скасування рішення,

встановила:

У жовтні 2014 року заступник прокурора м. Одеси звернувся до суду в інтересах держави в особі Міськради з позовом про зобов’язання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2014 року № 10819058 про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі — Рішення), скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від

11 лютого 2014 року № 17633361 (далі — Свідоцтво) та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 на вказаний житловий будинок.

У листопаді 2014 року з аналогічним позовом звернулась ОСОБА_8 Читать далее

31 октября 2018

Постанова Верховного Суду України від 31.01.2017 року у справі за № 298/1232/15-а:У справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП, статей 2-4 Закону № 3674-VI позивач та відповідач звільняються від сплати судового збору

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до інспектора роти № 2 батальйону управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції (далі — інспектор,  управління поліції відповідно) Семена Йосипа Йосиповича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора від 16 грудня 2015 року про накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП).

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області постановою від 30 грудня 2015 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу управління поліції на рішення суду першої інстанції залишив без руху та надав апелянту 10-денний строк на усунення недоліків, зазначених в цій ухвалі, з моменту її отримання. Читать далее