Ноябрь 5 2018

Постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 554\410\15ц: той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

18 січня 2017 року                                                                                                                                      м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П.,  суддів:Берднік І.С.,Ємця А.А.,Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Жайворонок Т.Є.,Сімоненко В.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Соляник Аліна Вікторівна, державна реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно за заявою ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року,

в с т а н о в и л и:

У січні 2015 року ОСОБА_8 в інтересах свого чоловіка ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В., державна реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції (далі — державна реєстраційна служба Полтавського МУЮ), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Позивачка зазначала, що в березні 2014 року вона подала позов до Октябрського районного суду м. Полтави про стягнення коштів за договором позики з ОСОБА_14 З метою забезпечення позову 20 травня 2014 року суд постановив ухвалу про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_14 — квартиру АДРЕСА_1. Читать далее

Октябрь 31 2018

Постанова Верховного Суду України від 25.01.2017 року у справі № 916/2131/15: Територіальна громада як власник об’єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ            

25 січня 2017 року                                        м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                 Ємця А.А.,

суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України — Скрипки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06 липня 2016 року у справі  № 916/2131/15 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ем Джі Контент» (далі — ТОВ «Джі Ем Джі Контент») про витребування майна,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування на користь територіальної громади                 м. Одеси в особі Одеської міської ради нежилих приміщень першого поверху та підвалу № 501 загальною площею 1058,4 кв. м, розташованих по                               вул. Затонського, 1, у м. Одесі. Читать далее

Октябрь 23 2018

Постанова Верховного Суду України від 03.03.2016 у справі № 5-347кс15: Щодо преюдиції та принципу невинуватості та можливості переглянути вирок суду особою, що не брала участь у кримінальному провадженні, якщо вирок суду створює преюдиціальні обставини у відношенні неї

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2016 року                                   м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого    судді Кузьменко О.Т.,

суддів:                     Вус С.М., Глоса Л.Ф., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М.,                Редьки А.І., Школярова В.Ф.,

при секретарях:            Волевач О.В., Тімчинській І.О.,

за участю:                  начальника Управління підтримання державного обвинувачення у суді Генеральної прокуратури України Курапова М.В.,

заявника                    ОСОБА_2,

адвоката                    Піх І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою   ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2015 року щодо ОСОБА_4,

                                                                             у с т а н о в и л а:

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 4 березня    2015 року         ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, на підставі угоди з прокурором засуджено за сукупністю злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України (далі — КК), за: частиною п’ятою  статті 27, частиною другою статті 375, частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 27, частиною першою статті 366, частиною першою статті 361 на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на державній службі на строк два роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком два роки та, відповідно до статті 76 КК, покладено на нього обов’язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи. Читать далее