Октябрь 4 2018

Постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі 6-1998цс15: не використання земельної ділянки за цільовим призначеннмя, її занедбання є підставою для розірваня договору оренди

П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 січня 2016 року                                                                                        м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Могилів-Подільського міжрайонного прокурора, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, до товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року Могилів-Подільський міжрайонний прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30  вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» (далі — ТОВ «Дністер-Агро»)  та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,    ОСОБА_11 були укладені окремі договори оренди земельних ділянок, які розташовані на території Бернашівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Порушуючи умови договору,  відповідач  не  використовує земельні ділянки за цільовим призначенням, посів сільськогосподарських культур не здійснює, заходи боротьби з бур’янами не застосовує, земельні ділянки знаходяться в занедбаному стані. Крім того, ТОВ «Дністер-Агро» своєчасно не сплачує орендну плату за користування вказаними земельними ділянками.

Посилаючись на викладені обставини та вимоги статей  24, 25 Закону України «Про оренду землі», Могилів-Подільський міжрайонний прокурор просив розірвати укладені між сторонами договори оренди земельних ділянок та зобов’язати відповідача повернути орендовані земельні ділянки власникам. Читать далее

Октябрь 2 2018

Постанова Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2087цс15: Визнання договору дарування недійсним

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   2 грудня 2015 року                                      м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого              Сеніна Ю.Л.,

суддів:   Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,  Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,  Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 2011 році в нього було виявлено онкологічне захворювання, яке  спричинило витрати матеріального характеру. Самостійно він не міг себе забезпечувати, а тому відповідачка запропонувала йому надати матеріальну допомогу на оздоровлення взамін на те, що він подарує їй S_1 частин будинку АДРЕСА_1. 28 вересня 2013 року  за договором дарування відповідачка отримала в дар від нього зазначену частину будинку. Однак ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання матеріального характеру не виконує, допомоги йому не надає, а тому позивач просив визнати недійсним договір дарування, оскільки при його вчиненні він помилився щодо правової природи договору, вважаючи, що укладає договір довічного утримання.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня
2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначені судові рішення. Читать далее

Октябрь 2 2018

Постанова Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1124цс15: Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: 11 листопада 2015 року                      м. Київ

головуючого Романюка Я.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,
  Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним та повернення сторін у первісний стан за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним та повернення сторін в первісний стан, посилаючись на те, що з травня 1976 року вона зареєстрована та проживає у належному їй на праві власності житловому будинку АДРЕСА_1. Враховуючи похилий вік та стан здоров’я, відповідачка запропонувала їй, позивачці, укласти договір, за яким відповідачка зобов’язалася доглядати за нею, а після її, позивачки, смерті належний їй будинок перейде у власність відповідачки, після чого вони з відповідачкою відвідали нотаріуса та уклали договір. З моменту укладання договору їх відносини почали погіршуватися, відповідачка постійно була чимось незадоволена, кричала на неї, а згодом почала бити. Не витримавши побиття, 9 січня 2014 року позивачка звернулася із заявою до Ленінського РВ в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення. 4 липня 2014 року після чергового побиття, наряд міліції вже викликала її невістка ОСОБА_4  З метою розірвання договору довічного утримання вона звернулася за правовою допомогою та з відповіді на адвокатський запит довідалася, що будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності на підставі договору дарування за іншою особою. Позивачка просила визнати недійсним договір дарування зазначеного вище будинку, укладений нею 27 жовтня 2009 року з ОСОБА_2, та повернути сторони в первісний стан. Читать далее

Октябрь 2 2018

Постанова Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-202цс15 : підстави визнання договору дарування недійсним

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

21 жовтня 2015 року                                                                                     м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,    
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та про поновлення права власності на квартиру за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 червня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 2 грудня 2014 року й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що вона мала попередню домовленість зі своїм сином ОСОБА_2 про те, що він буде її доглядати; бажаючи укласти з останнім договір довічного утримання, вона помилково уклала договір дарування належної їй квартири.

Після укладення зазначеного договору відповідач змінив своє ставлення до неї, не забезпечував продуктами, ігнорував домовленості щодо утримання та догляду.

Вважаючи, що при укладенні договору дарування вона припустилася помилки, що має істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, позивачка просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 12 червня 2007 року між нею та відповідачем, і поновити за нею право власності на вказану квартиру.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Читать далее

Октябрь 1 2018

Припинення поруки: судова практика

Цивільний кодекс містить ряд загальних і спеціальних підстав для припинення договору поруки.

Відповідно до судової практики та правових висновків Верховного Суду України порука припиняється:

— з припиненням забезпеченого нею зобов’язання;

— якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

— у разі переведення боргу на іншу особу (наприклад, при спадкуванні боргів), якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Найгарячіші суперечки викликають наступні положення:

1. Порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальними даними збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі:

1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо;

2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами;

3) установлення (збільшення розміру) неустойки;

4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення;

5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо

Джерело: Постанова Верховного Суду по справі № 640/15305/15-ц від 21.03.2018 р., постанови Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі за № 6-1539цс17, від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15 , від 23.12.2014 № 3-196гс14 , від 20.02.2013 № 6-172цс12 , від 21.05.2012 № 6-18цс11 , від 10.10.2012 № 6-112цс12 .

Слід одразу звернути увагу, що не всі зміни які вносяться до договору можуть автоматично збільшувати розмір відповідальності поручителя. Читать далее