Октябрь 2 2018

Постанова Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-202цс15 : підстави визнання договору дарування недійсним

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

21 жовтня 2015 року                                                                                     м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,    
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та про поновлення права власності на квартиру за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 червня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 2 грудня 2014 року й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що вона мала попередню домовленість зі своїм сином ОСОБА_2 про те, що він буде її доглядати; бажаючи укласти з останнім договір довічного утримання, вона помилково уклала договір дарування належної їй квартири.

Після укладення зазначеного договору відповідач змінив своє ставлення до неї, не забезпечував продуктами, ігнорував домовленості щодо утримання та догляду.

Вважаючи, що при укладенні договору дарування вона припустилася помилки, що має істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, позивачка просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 12 червня 2007 року між нею та відповідачем, і поновити за нею право власності на вказану квартиру.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Читать далее

Октябрь 1 2018

Припинення поруки: судова практика

Цивільний кодекс містить ряд загальних і спеціальних підстав для припинення договору поруки.

Відповідно до судової практики та правових висновків Верховного Суду України порука припиняється:

— з припиненням забезпеченого нею зобов’язання;

— якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

— у разі переведення боргу на іншу особу (наприклад, при спадкуванні боргів), якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Найгарячіші суперечки викликають наступні положення:

1. Порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальними даними збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі:

1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо;

2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами;

3) установлення (збільшення розміру) неустойки;

4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення;

5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо

Джерело: Постанова Верховного Суду по справі № 640/15305/15-ц від 21.03.2018 р., постанови Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі за № 6-1539цс17, від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15 , від 23.12.2014 № 3-196гс14 , від 20.02.2013 № 6-172цс12 , від 21.05.2012 № 6-18цс11 , від 10.10.2012 № 6-112цс12 .

Слід одразу звернути увагу, що не всі зміни які вносяться до договору можуть автоматично збільшувати розмір відповідальності поручителя. Читать далее

Сентябрь 25 2018

Договір фінансового лізінгу транспортного засобу укладений між фізичною особою і юридичною особою без нотаріального посвідчення є нікчемним

Інстанція, номер справи та дата ухвалення рішення:

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, справа № 666/6274/15-ц (провадження № 61-1344 св 18), постанова від 6 лютого 2018 року.

Предмет спору:  

Визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.

Правова позиція суду:

Підставою недійсності правочину згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. До таких правочинів застосовуються наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Читать далее